В ЗМІ з’явилася інформація про те, що український уряд та НАК «Нафтогаз України» нібито ведуть з «Газпромом» перемовини про передачу останньому в управління вітчизняної газотранспортної системи. Дослідимо це питання у контексті підготовки нової міжурядової газової угоди та звинувачень прем’єра Тимошенко у державній зраді та політичній корупції.

18 серпня 2008 року український ефір вибухнув гучною заявою заступника Глави Секретаріату Президента України Андрія Кислинського, який заявив про ознаки державної зради та політичної корупції у діях чинного прем’єра. Посадовець оприлюднив сенсаційну по суті інформацію про підготовку Юлії Тимошенко до президентських виборів-2010 та участь у ній кількох одіозних українських політиків. Він також повідомив про домовленість Тимошенко з керівництвом Російської Федерації щодо підтримки її кандидатури на майбутніх перегонах в обмін на певні поступки політичного та економічного характеру.

Дещо раніше чиновники з Банкової оприлюднили 11 пунктів, які, на їх думку, є підтвердженням домовленостей, досягнутих під час останнього візиту українського прем’єр-міністра до Москви. Серед цих пунктів, зокрема, названо створення газотранспортного консорціуму. «До цього газотранспортного консорціуму буде входити три сторони, але це ми можемо умовно говорити, що три сторони, фактично це буде дві сторони - Німеччина і Росія. Присутність України у цих домовленостях буде номінальною і тимчасовою», – зазначив Кислинський. Секретаріату також відомо про існування домовленостей окремих бізнес-кіл, які спонсоруют БЮТ, про домовленість з «Газпромом» щодо реалізації спільних проектів транспортування газу Україною в Європу.

Інформація знайшла своє підтвердження. «Коммерсантъ-Україна» опублікував матеріал, в якому йдеться про пропозицію «Газпрому» повернутися до ідеї передачі української ГТС в управління міжнародному консорціуму. Вона пролунала під час чергового раунду переговорів щодо нової газової угоди 12-13 серпня. Джерело видання у російській монополії стверджує, що це дозволить розширити об’єм транзиту природного газу територією України з 110 до 130-140 млрд. кубометрів на рік. Водночас однозначної відповіді з боку українського уряду не прозвучало. «Ми пообіцяли протягом місяця проаналізувати аргументи, надані нам російською монополією, зробити техніко-економічне обґрунтування та, спираючись на нього, вийти на прийняття рішення», – цитує газета джерело у Кабміні.

«Коммерсантъ» також наводить заяву міністра ПЕК Юрія Продана про те, що консорціум буде працювати лише в межах будівництва трубопроводу «Богородчани-Ужгород». Через кілька днів офіційно з боку уряду було повідомлено про розробку нової стратегічної угоди щодо поставок газу з Росії. Про це заявив радник прем’єр-міністра України з енергетичних питань Олекса Гудима. В свою чергу, Мінпаливенерго поширило своє повідомлення, в якому йдеться про досягнуту домовленість між Україною та Росією щодо перегляду та аналізу всіх міжурядових угод щодо поставок природного газу, а також «підготовки пропозицій щодо головних принципів, які забезпечать довгострокове прогнозоване й двостороннє співробітництво в газовій галузі». Всього 23 таких документи планується розглянути та оновити до жовтня.

15 серпня у Києві на виконання загального плану дій щодо реалізації пріоритетів, затверджених на третьому засіданні Комітету з питань економічного співробітництва російсько-української міждержавної комісії відбулася зустріч експертів обох сторін. Окрім зазначеної вище інвентаризації угод, експерти «обговорили перспективи діяльності Міжнародного консорціуму з управління й розвитку газотранспортної системи України»! Отже, український уряд таки готовий говорити з росіянами про розвиток консорціуму та можливу передачу в управління вітчизняної ГТС. Серед згаданих 23 угод є й документи про створення газотранспортного консорціуму. Не дивно, що «Газпром», ідучи на поступки українській стороні та погодившись на ревізію двосторонніх угод, прагне у жовтні створити новий консорціум за старим зразком.

Довідково:
Першопочаткова ідея виникла під час переговорів президентів України Леоніда Кучми, Росії Володимира Путіна та канцлера Німеччини Шредера у 2002 році. ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України» створено 2003 року на паритетних засадах (по 50% акцій) «Нафтогазом України» та «Газпромом» після заяв президентів України та Російської Федерації в рамках Міжурядової угоди про стратегічне співробітництво в газовій галузі, підписаної 7 жовтня 2002 року. Статутний капітал компанії становить 186,55 млн. грн. Метою структури мали бути спільне управління українськими газопроводами і реалізація нових спільних проектів у сфері транспортування природного газу до Європи. В жовтні 2004 року «Нафтогаз» та «Газпром» підписали угоду про взаємодію протягом реалізації інвестиційної фази діяльності консорціуму.

Від початку проект консорціуму не мав просування через різне бачення корпорацій-співзасновників до його завдань. Росіяни прагнули отримати контроль над українською ГТС через можливість управління нею. Натомість НАК «Нафтогаз» хотів таким чином залучити інвестиції «Газпрому» для розширення пропускної потужності та модернізації ГТС, а також отримати від росіян зобов’язання по наповненню «труби». Німеччина ж мала бути залучена у середньостроковій перспективі.

Востаннє про відновлення дії консорціуму говорив Юрій Бойко в 2007 році, коли займав посаду міністра палива та енергетики. Проте, тоді діяльність структури мала обмежитися виключно проектом магістрального трубопроводу «Богородчани-Ужгород», що було неприйнятно для російської сторони. Вже тоді експерти писали, що «Газпрому» потрібна вся ГТС, а не короткий відтинок, і українські пропозиції можуть стати першим кроком до «дружнього» поглинання. Як бачимо, нинішній міністр зайняв практично ту саму позицію.

В лютому 2007 року фракція БЮТ, яка тоді найбльше виступала проти будь-яких форм передачі державного контролю над ГТС України, ініціювала внесення відповідних змін до закону «Про трубопровідний транспорт». Німеччина втратила інтерес до проекту, а росіяни підписали угоди про консорціум, які принципово відрізнялися від попередніх. Тому наразі консорціум займається лише будівництвом двох нових газогонів «Богородчани-Ужгород» та «Новопсковськ-Олександрів Гай».

Що мотивує українських урядовців повернутися до обговорення давно забутого і, здавалося б, безперспективного з точки зору законодавтсва проекту? По-перше, не варто забувати, що тривають так звані технічні переговори між «Нафтогазом» та «Газпромом» щодо постачання «блакитного палива» в 2009 році. Росіяни можуть використати свої погрози перейти на європейські ціни на газ вже з нового року. Це змушує українську сторону йти на поступки, інакше ціна в 400-500 доларів за тисячу кубометрів може вбити економіку. Раніше керівником «Нафтогазу» Олегом Дубиною були висловлені переговорні позиції України: зростання ціни до європейського рівня має відбуватися поступово, на протязі перехідного періоду – 5 років. Вітчизняні чиновники переконані, що з нового року ціна імпортованого газу зросте приблизно на третину, проте не поспішають коментувати інші варіанти.

По-друге, росіяни апелюють іншими економічними аргументами. Найпоширеніші серед них: 1) ГТС України втрачає транзитне значення; 2) «Газпром» проектує та будує нові обхідні потужності транспортування газу, зокрема Nord Stream та «Південний потік»; 3) українські газопроводи потребують значних інвестицій для модернізації. Тому під упаковкою зручного та швидкого рішення пропонується відновлення консорціуму у його першопочатковій ідеї. Українські стороні нав’язується безальтернативність даного рішення. Проте, наведені труднощі можна подолати іншими шляхами. Зокрема, Європейський Союз готовий залучити інвесторів для вкладення у ГТС 2,5 млрд. євро. Ця сума була виявлена в результаті незалежного аудиту, проведеного за кошти Єврокомісії. Конференція донорів запланована на осінь цього року. Найбільшу підтримку цьому варіанту розв’язання ситуації надає Віктор Ющенко.

По-третє, не варто виключати політичну складову. Загострення ситуації на Південному Кавказі та підтримка Грузії, висловлена Президентом України Віктором Ющенком, негативно впливає на переговорний процес. А домовленості між Тимошенко та Путіним, які прагне викрити Секретаріат Президента, можуть дати росіян моральне право для тиску. «Ти – мені, я – тобі», – такою логікою торгу можна і треба говорити з «залізним прем’єром» Тимошенко. До того ж, «Газпром» може використати боротьбу між Банковою та Грушевського на свою користь, заблокувавши будь-які раціональні ініціативи української сторони на укріплення власної енергетичної безпеки та нав’язавши свої «правила гри» в секторі – починаючи з розробки шельфу та закінчуючи питаннями функціонування нафтопроводу «Одеса-Броди».

Через посилення розмов та інформаційного шуму навколо консорціуму з боку Кабміну посипалися спростування. 20 серпня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заперечила будь-яку можливість передачі ГТС України. «Чітко було законом прийнято, що жодних концесій, жодних спільних підприємств, жодних консорціумів – нічого. Це державна власність стратегічного значення, яка дає Україні стабільну і надійну геополітичну позицію, у тому числі і в енергетичному секторі», – заявила вона.

Тоді ж НАК «Нафтогаз України» спростував інформацію про ведення переговорів з «Газпромом» щодо ГТС. У повідомленні, поширеному компанією, говориться, що питання створення Міжнародного консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України не є питанням переговорів з російським монополістом. Позиція НАКу полягає у тому, що питання управління вітчизняними газопроводами знаходиться у площині міждержавних політичних відносин та повинен вирішуватися на рівні вищого керівництва двох країн.

А ще місяць тому керівник «Нафтогазу» Олег Дубина в інтерв’ю для «Дзеркала тижня» заявляв: «Я вважаю, що цю компанію потрібно готувати до оцінки та наступного акціонування, тобто на майбутній продаж. Не окремо взяту ГТС, не свердловини, а всю компанію. (...) На базі НАК «Нафтогаз України» має бути побудований великий бізнес».

Як пояснити такі різносторонні позиції представників вищого виконавчого органу влади в Україні? Адже нібито домовленості Тимошенко з керівництвом Росії були неофіційними. Нещодавно Служба безпеки України отримала з Секретаріату Президента документи про дії керівництва Кабміну, що протирічать національним інтересам. В.о. голови спецслужби Валентин Наливайченко підтвердив, що мова йде зокрема і про енергетичну безпеку. Дане питання також потрапило у поле зору РНБОУ.

Тим часом, над українською ГТС продовжують збираються хмари...