Мовою фактів:
Нафтопровід «Одеса-Броди» має довжину 674 км, діаметр – 1020 мм. Побудований разом з нафтовим терміналом «Південний» у 1995-2002 роках з метою постачання каспійської сировини до країн Східної Європи, однак не запрацював у проектному напрямі через низку політичних та економічних причин.

З 29 вересня 2004 року використовується у реверсному режимі для транспортування російської нафти з південної гілки нафтопроводу «Дружба» до берегів Чорного моря та завантаження ресурсу на танкери. Замовником виступила ТНК-ВР за участі Транснефти». Незважаючи на обіцяні росіянами об’єми завантаження трубопроводу (9 млн. тон на рік), магістраль була повністю заповнена лише у 2007 році – при тому, що «Укртранснафта» була змушена удвічі зменшити тарифи на прокачку . За весь час реверсу Україна отримала в якості оплати за транзит та у вигляді портових зборів більше 200 млн. доларів.

Паперова війна
Формально все почалося 16 липня, коли мала відбутися чергова нарада з питань реалізації проекту «Одеса-Броди», на якій планувалося підписати дві угоди строком на два роки про постачання нафти в аверсному напрямі: перша передбачала поставки обсягом 5,04 млн. тон на західноукраїнські НПЗ («Галичина» і «Нафтохімік Прикарпаття»), друга – 3,21 млн. тон транзиту в напрямку кордону України з Угорщиною і Словаччиною за принципом «качай або плати». Як відомо, нарада мала бути проведеною у відповідністю з втіленням Указу Президента України № 474 від 22 травня 2008 року, яким була утворена Міжвідомча робоча група з опрацювання питань забезпечення роботи нафтопроводу «Одеса - Броди» за проектним напрямом.

Уповноважений Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський повідомив, що Віктор Ющенко був змушений скасувати нараду, оскільки буквально напередодні до Секретаріату Президента факсом надійшла копія доручення № 136 за підписом прем’єр-міністра Тимошенко, в якому вона заборонила голові правління компанії «Укртранснафта» І. Кирюшину та його заступникам підписувати документи та брати участь у нарадах і консультаціях про транспортування нафти трубопроводом «Одеса-Броди» до окремого рішення уряду.

Як з’ясувалося пізніше, після низки взаємних обвинувачень у діях, що протирічать національним інтересам, голову уряду не влаштовувало залучення в якості замовника та фінансового гаранта постачанння нафти по трубопроводу офшорної компанії Milbert Ventures Inc., яка належить структурам Ігоря Коломойського. Тимошенко звинуватила Секретаріат у лобіюванні комерційних інтересів групи «Приват». «Угода дає Привату необмежені можливості управління нафтопроводом, як у прямому, так і у реверсному режимі. А по закінченню двох років договір автоматично продовжується ще на два роки. Сумарний строк угоди – 14 років», – повідомив член парламентського комітету з ПЕК Сергій Пашинський з БЮТу, якому Кабмін доручив аналіз документів.

В свою чергу, Богдан Соколовський розповів, що Milbert Ventures в контрактах виступає лише замовником послуг з транспортування та постачання нафти, а виконавцем є державний монополіст «Укртранснафта». Чиновник підкреслив, що угода не дає монопольного права офшорній структурі на доставку нафти. Звісно, пояснення відбулися після шквалу різких заяв щодо рішення Тимошенко з боку Віктора Балоги та самого Соколовського. «Євро-Азійський нафтотранспортний коридор – не приватна автозаправка, а потужний міжнародний енергетичний проект, тому регулювати його втілення у такий звичний для Кабміну «ручний» спосіб не можна. Це питання виходить за суто економічні рамки, тут йдеться про європейську енергетичну політику та реноме України в її реалізації», – заявив тоді голова СП, пригадавши прем’єру зобов’язання коаліційної угоди. Отож, не виключено, що дане питання у разі загострення може стати одним з факторів розколу коаліції вже восени, після відновлення роботи парламенту.

«Це шокуюча ситуація. Такі дії мають ознаки державного злочину, але я переконаний, що рано чи пізно, навіть якщо доведеться скликати РНБО, ми доб'ємося, що цей проект буде реалізовано в національних інтересах України», - сказав Уповноважений з міжнародних питань енергетичної безпеки пан Соколовський. Як у воду дивився...

28 липня 2008 року Президент скликав РНБО, яке, за свідченням очевидців, відбулося швидко і у якості «опитування». Рада нацбезпеки визнала роботу Кабміну по забезпеченню аверсної роботи нафтопроводу «Одеса-Броди» незадовільною та рекомендувала Президентові України зобов’язати уряд до кінця 2008 р. забезпечити перехід трубопроводу на проектний режим функціонування.

31 липня до справи підключилася «важка артилерія»: до Конституційного Суду надійшло подання 59 народних депутатів щодо відповідності Конституції указу президента № 474. Прізвища авторів подання при цьому не повідомляються. Проте, за словами заступника голови Секретаріату Президента Марини Ставнійчук, ними є народні депутати від фракції БЮТ. Звісно, такий контрхід зі сторони прем’єра виводить протистояння на новий виток, що загалом не вирішує проблеми, а лише ускладнює та відтерміновує вирішення питання з аверсним використанням «Одеса-Броди» на невизначений термін.

Ющенко ввів у дію рішення РНБОУ «Про невідкладні заходи щодо забезпечення роботи нафтопроводу «Одеса-Броди» за проектним напрямом» відповідним Указом № 716 від 15 серпня 2008 року. Ним було підтверджено те, що реверсне використання «труби» не відповідає стратегічним інтересам України у сфері енергетичної безпеки, а також те, що Кабмін своїми діями зірвав ряд міжнарожних домовленостей. Дії Тимошенко були визнані такими, що перевищують надані Конституцією та законами повноваження, та втручанням у господарську діяльність «Укртранснафти».

Згідно з вердиктом, Кабінет Міністрів має до 1 вересня завершити усі необхідні юридичні й організаційні роботи з урахуванням напрацювань Міжвідомчої робочої групи для того, щоб аверсне використання «Одеса-Броди» стало можливим. Щоправда, сторона українського прем’єра може зіграти на формулюванні рішення РНБО, за яким умови договорів з постачання нафти «мають відповідати принципам Європейської Енергетичної Хартії, принципам конкуренції та передбачати прийнятні фінансові гарантії (зобов’язання) сторін щодо використання українських виробничих потужностей із транспортування нафти». Адже опонентів з Секретаріату можна звинуватити в непрозорості та упередженості при підготовці договорів, у перешкоджанні доступу до інформації представникам Кабміну, у відсутності можливості недискримінаційного доступу до ресурсів нафтопроводу – власне, будь-яка зачіпка може стати підставою для гальмування проекту. Якщо коротко, то незадоволення уряду хоч одним пунктом угод може вчергове зірвати їх підписання.


Аргументи президентської сторони
Основою аргументації з боку президентського секретаріату є забезпечення національної безпеки (в т.ч. енергетичної) як однієї зі сфер конституційних прерогатив Глави держави. Віктор Ющенко ніколи не приховував бажання перевести нафтопровід «Одеса-Броди» у аверсне використання, а в останні два роки підкріпив слова діями. Це підтверджує Уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський: «(...) Ющенко протягом останніх трьох років послідовно і системно реалізує свої конституційні повноваження. Саме завдяки зусиллям Президента України та його команди вперше за роки незалежності досягнуто конкретних практичних вагомих результатів».

Реалізація проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК), основною складовою якого і є «Одеса-Броди», має стратегічно важливе значення для України та її центральноєвропейських сусідів (Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини), а також для країни-виробника нафти Азербайджану, оскільки дозволяє йому диверсифікувати маршрути транспортування енергоресурсів і закріпитися на ринку ЄС.

У травні 2007 року на Енергетичному саміті у Кракові президенти України, Польщі, Грузії, Литви та Азербайджану і спецпредставник президента Казахстану підписали спільне комюніке, в якому зазначається домовленість про створення Міждержавної робочої групи і спільної компанії, що розвиватиме спільні енергетичні проекти, в тому числі й нафтопровід «Одеса-Броди-Плоцьк». А вже 10 жовтня 2007 року після завершення енергетичного саміту у Вільнюсі було підписано угоду про приєднання до міжнародного трубопровідного підприємства «Сарматіа» (засноване у 2004 році) з добудови нафтопроводу «Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ» національних нафтогазових корпорацій Азербайджану, Грузії та Литви. Вартість оновленого проекту оцінюється у 550 млн. євро. Термін реалізації – 2011 рік. Пропускна здатність трубопроводу на початковому етапі має скласти 15-20 млн. тон нафти в рік. У реалізації проекту як одного з шляхів диверсифікації каспійських ресурсів зацікавлений ЄС – Єврокомісія надала йому статус пріоритетного.

Під час проведення саміту з питань енергетичної безпеки у Києві, що пройшов 22-23 травня 2008 року у розвиток «Краківської ініціативи», було заслухано попередні висновки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту «Одеса-Броди-Плоцьк» та внесено необхідні корективи. Європейська політична спільнота та провідні інвестори змогли пересвідчитися, що, згідно з проведеним дослідженням, нафтопровід є цілком прибутковим проектом, навіть до того, як буде побудоване його продовження до Польщі . Оцінки щодо доцільності проектного (аверсного) використання магістралі робилися незалежними компаніями ще у 2004 році. Пізніше відповідну оцінку провів Міжнародний інжиніринговий консорціум у складі трьох західних компаній (швецько-фінської, німецької, грецької). За грантом Європейської комісії у 2006 році був розроблений бізнес-план використання нафтопроводу. Чергове ТЕО наразі проводиться американською компанією Granhern, попередні результати якого якраз і було оприлюднено у Києві.

Додатковим аргументом є наявність ресурсу – нафти, яка буде постачатися трубопроводом, а також готовності українських НПЗ переробляти його. Каспійська нафта вже зараз доступна для перевезення танкерами до Одеси з чорноморських портів Новоросійська (переважно казахська сировина) та грузинських Супси, Батумі та Кулеві (азербайджанська сировина). Звісно, останні події на Південному Кавказі ускладнили використання портів у Грузії, проте не виключили такої можливості зовсім.

Під час київського саміту було досягнуто домовленості з Азербайджаном про готовність постачання технологічної каспійської нафти цим трубопроводом. Країна-постачальник гарантує 470 тис. тон сировини для заповнення нафтопроводу. Під час останнього візиту Президента України до Азербайджану було сказано про готовність постачання через «Одеса-Броди» 5 млн. тон нафти щорічно з можливістю розширення. Також на даний момент досягнута домовленість з представниками Чехії та Словаччини про експериметальне прокачування невеликої партії нафти обсягом 40 тис. тон через український нафтопровід та через південну гілку трубопроводу «Дружба» до НПЗ у м. Кралупи та м. Литвинов. Підписано відповідний меморандум і підготовлено міжкорпоративний контракт. Чехи зацікавлені отримувати каспійську нафту через коротший маршрут, оскільки зараз вона надходить до країни спочатку танкерами через чорноморські протоки та Середземне море, а потім – через італійські термінали на Адріатиці по Трансальпійському нафтопроводу.

Інтерес Польщі та Литви зрозумілий, адже ці країни також прагнуть диверсифікації джерел та шляхів постачання нафти, а також повного завантаження НПЗ. Проте, зацікавленість має навіть Білорусь. Створена Президентом робоча група опрацювала з білоруською стороною технічні питання щодо можливості транспортування легкої каспійської нафти до країни, а також через її територію до Польщі за маршрутом «Одеса-Броди-Мозир-Адамова Застава-Плоцьк». Річ у тім, що нашим сусідам загрожує обмеження чи навіть припинення транзиту російської нафти до Європи, тому білоруси прагнуть зберегти транзитний потенціал своєї «труби».

Не менш важливим доказом на користь аверсу є те, що легка в переробці каспійська нафта дає на виході більш якісні нафтопродукти, адже вона, на відміну від російської суміші марки Urals чи навіть Siberian Light, експортованої нині до також і до України, цілком відповідає суворим екологічним стандартам ЄС.

Ще на початку січня нинішнього року керівники двох західноукраїнських нафтопереробних заводів — ВАТ «НПК «Галичина» і ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» — у відкритому листі до українського керівництва повідомили про те, що отримали комерційні пропозиції про поставки легкої каспійської нафти для переробки на заводах загальним обсягом не менш як 5 млн. тон на рік. Підприємства мають технічну можливість для приймання і переробки такої кількості нафти, а отже можуть виробляти високоякісні бензини стандарту Євро-4. Незважаючи на структуру власності (НПЗ належать «Привату»), президентська сторона наполягає на тому, що завдяки їх завантаженню вдасться вирішити проблеми вітчизняної нафтопереробки. «Ситуація на українському ринку нафти і нафтопродуктів просто загрозлива: наша держава, маючи потужності для переробки нафти в обсягах понад 50 млн. тон на рік, на сьогодні імпортує понад 50% нафтопродуктів – дизелю і бензину. Окремі НПЗ тривалий час залишаються на межі банкрутства через нестачу сировини», - наголошує Богдан Соколовський.

Іншим проектом на середньострокову перспективу, який перебуває під патронатом Президента, є створення в Україні високотехнологічного комплексу з глибокої переробки каспійської нафти. У 2008 році компанією Mott MacDonald (Великобританія) були проведені перші маркетингові дослідження розвитку ринку нафти та нафтопродуктів в Україні та регіоні на найближчу перспективу, що має на меті підготувати економічну основу для появи нового НПЗ. Відповідальні за енергетичну безпеку службовці Секретаріату наполягають, що вже зараз необхідно турбуватися про диверсифікацію нафтового імпорту та нарощування переробки сировини всередині держави.

На Банковій велику увагу приділяють відновленню контролю держави над маршрутом «Одеса-Броди». «На сьогодні вся система магістральних нафтопроводів України перебуває у фактичній залежності від двох іноземних замовників – російської компанії «Транснефть» і офшорної компанії «Скілтон» (Нікосія, Кіпр). Кабінету Міністрів треба розібратися і пояснити, чому ці дві компанії фактично управляють усіма нафтоносними маршрутами України», – зазначив заступник Голови Секретаріату Президента Андрій Гончарук. Хоча тут звинувачувати нинішній Кабмін ні в чому – замовників визначали попередні уряди ще за часів Леоніда Кучми. Нагадаємо, у 2004 році уряд Януковича прийняв рішення про реверсне використання «Одеса-Броди», хоча для росіян економічно вигідним було транспортування нафти по системі Придніпровських нафтопроводів по маршруту «Мічуринськ-Охтирка-Кременчук-Одеса», який і зараз технічно готовий до цього. Проте тоді у Кремлі перемогли політичні міркування, щоб перешкодити Україні відкрити незалежний нафтовий коридор до Європи. Нинішній уряд міг би опрацювати з російською стороною питання про реалізацію більш вигідного для України маршруту транспортування їхньої нафти в обхід нафтопроводу «Одеса-Броди». В Секретаріаті говорять про свідоме «лобіювання високопоставленими урядовцями нинішньої схеми транзиту російської нафти до Чорного моря», проте це скоріше виглядає як звичайна бездіяльність урядовців.

Підсумовуючи сказане, питання полягає не в тому, скільки грошей Україна буде отримувати від експлуатації нафтопроводу, а у тому, яка нафта ним буде постачатися на наш внутрішній ринок, а також на ринки Східної Європи. Тож не дивно, що згідно з підписаним Указом №474 «переведення нафтопроводу «Одеса-Броди» в режим роботи за проектним напрямом зі збереженням при цьому рівня доходів від його використання відповідає інтересам національної безпеки України в енергетичній сфері».

До слова, відповідний указ Президента про прискорення аверсного використання з’явився в т.ч. тому, що у травні цього року урядом РФ було прийнято рішення про будівництво другої черги Балтійської трубопровідної системи (БТС-2). Спорудження «труби» довжиною 1016 км та потужністю 50 млн. тон нафти на рік має розпочатися восени 2008 та закінчитися у 2011 році. У результаті система нафтопроводів «Дружба», якими багато десятиліть постачається нафта до Центральної Європи, стане незаповненою, оскільки росіяни переведуть експортні потоки на БТС та БТС-2. Їх стратегічною метою є відкриття власних маршрутів доставки нафти в обхід транзитних країн. Прибалтика вже 2 роки не отримує нафту по трубопроводам, подібна доля чекатиме Білорусь, Україну, Словаччину та Польщу. Росіяни також планують розширення нафтоперевального вузла в Новоросійську. Тому той факт, що у Бродах український нафтопровід приєднується до південної гілки «Дружби», дає унікальну технічну можливість для України, Польщі, Білорусі, Угорщини, Словаччини, Чехії та Литви отримувати нафту з альтернативних джерел.

(далі буде)