Масовані DDOS атаки на сервер видання «Реальна політика» зрештою призвели до того, що сайт було заблоковано. Доводиться з жалем констатувати, що політика кляпу стала притаманною тим, хто ще чотири роки тому говорив на Майдані про незалежні ЗМІ, а сьогодні обмінює країну на підтримку Москви і всерйоз думає про коаліцію з Партією регіонів. Знаковим є також те, що нападники «приурочили» свій напад до річниці зникнення журналіста Георгія Гонгадзе.

Це вже не перша спроба закрити рота. Не може не тішити той факт, що політичну силу, представники якої інспірували закриття «Реальної політики», люди не впустили до парламентської зали і фактично залишили за бортом політики. Маємо сподівання, що подібне відбудеться і з тими, хто «надихнув» нещодавні атаки.

Схоже, політики не засвоюють уроків. Вважають, що сьогодні можна «голосити» звідусіль про те, що їх з усіх боків переслідують. А самими переслідувати тих, хто знає, що під маскою. Кого купити, а кого й закрити. Бо, бач, якось не гарно відгукуються. Звісно, це вам не на день журналістики танцювати та фуршети влаштовувати.

В одному політики праві – люди змінюються швидше за них самих. Подібні операції з «примушення до роботи» можна було уявити чотири роки тому. Але тоді люди відстояли своє право знати. Українці зробили вибір всупереч провокаціям, всупереч закликам до кровопролиття.

Закрити рота не вийде. Ми хочемо, щоб це усвідомлювала і Юлія Володимирівна і Владімір Владімірович, який цілком міг піднести подібний презент цій дамі. Не вийде зламати, прибрати до рук, підім’яти – не вийде зробити все те, до чого ви так звикли.

Ми не змиримося. Не підкоримося. Ми маємо право розпрямити плечі. Ми маємо право не бути натовпом, «бидлом». Ми маємо право знати і говорити вголос. І робити це - наш обов’язок.

Нешановані замовники цих атак! Нам шкода, що ви так розпоряджаєтеся грошима українців, придущуючи свободу слова. Ми повертаємося. Ми будемо працювати всупереч вам на благо нашої держави.Чи пам’ятаєте ви гасло розтоптаного вами Майдану – Свободу не спинити!

Слава Україні!