Ситуация на Украине сегодня весьма благоприятна для возвращения Россией лидирующих позиций на постсоветском пространстве, утраченных при Владимире Путине. Формирование на наших границах украинской парламентской республики, постоянно занятой внутренними конфликтами и парадом амбиций политиков, существенно упростит задачи "мягкого управления" украинской элитой.

Доплатами Черновецького зараз охоплено більше чверті міста, він проводить реальний мережевий маркетинг. В той же час всі демократи разом, лавами пішли на вибори. У таких кандидатах на посаду мера виборці бачать лише політичний егоїзм.

Именно на Портнова будут спускать всех собак, когда будут даны не только политические, но и правовые оценки как его назначения, так и решений нового руководства ФГИ. Получит ли Портнов необходимую поддержку со стороны своего лидера, или будет использован как разменная карта?

Домовленості БЮТ і Партії регіонів, а також події навколо Фонду держмайна означають початок політичної війни. Вони можуть стати приводом для нової хвилі критики коаліції, або ж навіть привести до такого варіанту розвитку подій, який закінчиться її розпадом. Навіть у «Нашої України» неоднозначна позиція з цього питання. Частина її депутатів може підтримати подолання вето Президента.

Запропоновані зміни - це реалістичне намагання відкоригувати недопарламентсько-президентську республіку, яка в Україні діє з 1 січня 2006 року. З одного боку, Президент розуміє, що перевернути цю формулу і повернутись до президентсько-парламентської системи неможливо, а з іншого, для Президента неприйнятною є гра з нульовою сумою, коли парламентаризація конституційного ладу веде до зменшення президентських повноважень.

Коли ставки у грі високі, то морально-етичні норми не працюють. Зараз політика в Україні переводиться у формат війни, і якщо наша громадськість не буде реагувати на це достатньо жорстко і вимогливо, то певні політичні сили можуть перейти до дій.

БЮТ захопила владу за допомогою демократичної коаліції, а конституційний процес здійснює за допомогою комісії при Верховній Раді, яка в основному складається з людей Партії регіонів і БЮТ. Таким чином, у нас для Конституції одна більшість, а для обрання прем'єр-міністра - інше. Це погано закінчитися для Конституції.

Цінність Медведчука зараз і для БЮТ, і для багатьох інших сил, полягає в тому, що він розглядається як дуже важливий канал контактів з новим президентом Росії. Можливо, ця роль перебільшується, але відомо, що їх об’єднують дружні і майже родинні стосунки. Тому гріх не використати Медведчука у такій ролі…З допомогою Медведчука комуністи будуть прикомандировані для забезпечення парламентських потреб Тимошенко… В експертному середовищі вже більше року говорили про те, що Тимошенко є новим російським проектом для України.

Одним з мотивів блоку Юлії Тимошенко є намір показати своєму виборцю Партію регіонів у світлі потенційного партнера. Якщо раніше ця співпраця виглядала як щось цілком неймовірне, то з кожним тактичним невеличким голосуванням БЮТ привчає свого виборця до того, що "Регіони" не такі вже і страшні, як їх малює, наприклад, НУНС.

Відкликанням своїх підписів Сюзанна Станік хоче застосувати зворотню дію до тих рішень Конституційного Cуду, які були ухвалені за її участі. Це навіть виходить за рамки здорового глузду, і розглядати цей випадок як можливий прецедент не варто. Політичний клас не буде принципово міняти всю схему політичного процесу.

З одного боку Німеччина намагається уникнути нового розподілу Європи на протилежні табори, а з іншого – має тісні економіко-енергетичні зв’язки з Росією. Звичайно, цим зв’язкам не може завадити вступ України до Альянсу, але Німеччина хоче вирішити це питання прагматично, без поспіху, поступово усуваючи всі непорозуміння і досягаючи компромісних рішень.

Для української влади цей візит буде серйозним випробуванням. Якщо будуть повторюватись неполіткоректні речі, яки були минулого року в Феодосії і опозиція буде собі дозволяти підтримку таких речей, то звичайно це буде означати, що український політичний істеблішмент не пройшов випробування на зовнішньополітичну зрілість країни.

На базі НУНС ми будемо мати різні, хоча і споріднені ідеологічні течії. «Наша Україна» буде дрейфувати в правий центр, лівий центр займе «Народна самооборона» Луценка, а «Єдиний Центр» стане центром. Можливо в цьому центризмі міститься подальша політична і електоральна перспектива.

Єдиним кандидатом від демократичної коаліції може стати тінь Юлії Володимирівни. І не має значення, як вона буде називатися. Київські вибори можуть пройти за моделлю "Путін-Медведєв". Юлія Тимошенко буде ходити за ручку з кандидатом по київським дворам, а після того він отримає більшість голосів виборців.

В Україні може розпочатися формування нової політичної фабрики зірок, яка починає продукувати спадкоємців Віктора Ющенка. Нова партійна структура може перехопити ініціативу у всіх застарілих або невдалих національно-демократичних проектів. Арсеній Яценюк непогано вписується у таку схему, однак, на жаль, спікер так і не став політиком «self made», а залишається політиком якого ведуть.