Особиста думка Микити Вознесенського, і не в якому разі не реклама «синьки». Бо так визначається культура пиття…
І головне, шановні, — міра. Написано смачно і зі знанням справи.
Насамперед, в морозилку укладається кілька змін чарок. Бо, всупереч поширеній помилці, заморожувати належить не горілку, а чарки! Горілку слід тільки охолодити, градусів до десяти-п’ятнадцяти. Дверцята холодильника цілком підійдуть. І, звісно ж — горілка повинна бути гарною, на ній економити не варто, навіть після підвищення цін, бо косорилівки… ніщо їй не допоможе.
Далі, ставимо варити картоплю. Але не аби яку! Картопля, зварена в трохи підсоленій воді, неодмінно повинна бути розсипчастою і запашною! Всі інші варіанти ми з презирством відмітаємо…
Поки картопелька вариться, треба підготувати оселедець. Обов’язково — дуже жирний, бочкового пряного посолу.Акуратно чистимо, позбавляємо кісток абсолютно, ріжемо на скибочки, і — укладаємо на оселедочницю (подовжено-овальну тарілочку з висотою бортів близько 6-9 мм). Розклавши її так, щоб створювалося враження практично цілої рибки, зверху густо покриваємо її найтоншими півкільцями ріпчастої цибулі (білої і червоної), після чого скроплюємо (мало-мало, але так, щоб на кожен шматочок попало) олією (соняшниковою. І боронь вас боги взяти рафіновану! Тільки пахучу!).
Тим часом картопелька майже достигла, але є ще час розкласти по мисочках солоні грибочки (опеньки, лисички, рижики), і солоні огірочки. Застерігаю — саме бочкові солоні! Не мариновані! Вельми не зашкодить дрібно-дрібно порізати кріп, петрушку, на смак — селеру або зелену цибулю, поклавши нарізане в окрему велику мисочку і гарненько перемішавши.
Природно, що напередодні була куплена сметана. На ринку! Густа! Та, що називається — «ложка стоїть». Це — основа для отримання смаку горілки. Решта (за бажанням) закусок можуть подаватися не раніше, як тільки після третьої чарки. Закурити (знову ж за бажанням) — теж.
Отже… Кладемо на тарілочки варену картоплю. Виделкою кожну картоплину трохи надломлюємо посередині, і кладемо поверх сметану. Щедро посипаємо сумішшю зелені. Дістаємо крижані чарки, горілку, і наливаємо. Проголосивши що-небудь відповідне, дружно перекидаємо чарки.
А ось тут — найцікавіше: порядок закушування! (Бо від цього багато що залежить) Слід чинити так: поставивши чарку, наколоти скибочку-два оселедці (неодмінно прихопивши цибульки), відправити в рот, і — почати повільно жувати. У цей час відламується шматочок картоплини (зі сметанкою, з зеленню), і — туди ж. Тобто — в рот. Далі — шматочок свіжого, запашного чорного хліба. Пожувати, проковтнути.
І — ось тут-то і виявиться справжній смак горілки, який він повинен бути! Після того вже можна огірочка, грибочка або повторити чогось попереднього — це вже куди вилка потягнеться. Бо перешкоджати думкою тут — не треба! Організм — він мудрий підсвідомо, і сам розбереться, куди руку з виделкою направити…
