Або голосно сьорбали чай? Або з апетитом хрумкали яблуком? Якщо це так, не поспішайте звинувачувати оточуючих у безкультур’ї. Можливо, у вас мізофонія — хвороба, назва якої можна дослівно перекласти як «ненависть до звуків».
Термін «мізофонія» був придуманий в 2001 році американськими нейробіологами Павлом і Маргарет Ястребовими для позначення неврологічного розладу, який характеризується вкрай негативною реакцією людини на певні звуки, такі як плямкання, щебет губами, хлюпання, клацання ручкою або стукіт клавіатури.Почувши щось з перерахованого вище списку, люди, які страждають мізофонією, відчувають злість, роздратування і навіть неконтрольовану лють. А думки в їхній голові змінюються з «Він що, робить це спеціально?!» на «Я його зараз уб’ю!»!
Крім емоційних проявів у мізофонії є і цілком виразні фізичні симптоми. Люди з таким діагнозом можуть відчувати тиск в голові і грудях, м’язова напруга, почастішання пульсу. У деяких мізофоніків звуки-подразники викликають підвищення температури тіла, інші потіють, задихаються і навіть відчувають біль, схожу на біль від укусів бджіл!
Якщо в описі симптомів мізофонії ви впізнали себе, не турбуйтеся. Дослідження, проведені в Північно-Західному університеті штату Іллінойс, показали, що підвищена чутливість до звуків може бути одною з ознак креативного мислення. В ході проведеного фахівцями університету експерименту, в якому взяли участь 97 осіб, з’ясувалося, що здатність фільтрувати звукові сигнали у творчих особистостей розвинена набагато гірше, ніж у середньостатистичних людей.
Стовідсотково ефективні методи лікування мізофонії поки не розроблені, але для пом’якшення симптомів в даний час використовуються різні вправи на релаксацію і когнітивно-біихевіоральна терапія: пацієнтів навчають боротися з негативною реакцією, яку у них викликають дратівливі звуки. У деяких випадках хворим можуть призначати антидепресанти і препарати, що знижують рівень тривожності.